Зона терапевтичного садівництва

ЗОНА ТЕРАПЕВТИЧНОГО САДІВНИЦТВА

Ця зона завжди відкрита для прогулянки та відпочинку, але основна її функція — терапевтичне садівництво. 

Терапевтичне садівництво — це один із найдавніших і найдоведеніших методів відновлення. Контакт із землею, живими рослинами і циклами природи знижує рівень тривожності, повертає відчуття контролю над простором і часом, і дає людині зрозуміле, видиме завдання з реальним результатом. Тут не потрібен досвід — потрібні лише руки і бажання бути поруч із чимось живим.

У центрі зони — п'ять високих грядок. Вони розташовані рівно, паралельно одна одній, з відстанню між ними сто двадцять сантиметрів — достатньо, щоб вільно пройти, присісти або під'їхати на кріслі колісному. Висота кожної грядки — сорок сантиметрів над рівнем землі. Це означає, що доглядати за рослинами можна стоячи або сидячи, не нахиляючись до землі. Борти грядок щільні і надійні — на них зручно спертися рукою. Всередині — м'яка, пухка земля, яка пахне вологою і живою органікою.

Ліворуч від зони розташований дерев’яний дитячий майданчик, покриття на ньому- з річкового піску.    

Праворуч простір  обіймають кущі, які створюють відчуття затишного, захищеного простору. Ліщина утворює щільний зелений фон — великі округлі листки м'які на дотик і злегка опушені. Навесні вона першою оголошує про пробудження саду: ще до появи листя з гілок звисають довгі жовті сережки — пухнасті, що розгойдуються від найлегшого подиху вітру. Восени ліщина дарує горіхи — невеликі, в зеленуватій обгортці, яка при дозріванні розкривається сама.

Дейція витончена росте по краях зони і цвіте в травні-червні — повністю вкриваючись дрібними білими квітками. Кущ у цей час стає майже невидимим під хмарою суцвіть — легких, ніжних, трохи схожих на зірочки. Аромат у дейції ледь вловимий, але приємний.

Дерен пурпурово-червоний Мідвінтер Фаєр — рослина, яка дає цій зоні особливий характер узимку. Його пагони від основи до кінчиків забарвлені у градієнт: від жовтогарячого біля коренів до яскраво-червоного на кінцях. У холодні місяці, коли більшість саду сіра, ці пагони буквально жевріють — ніби вугілля, що не гасне. Торкнувшись гілки, відчуєте її гладеньку, тонку поверхню і легкий холод.

Сніжноягідник Доренбоза обрамлює зону з боку стежки. Восени він вкривається великими округлими ягодами — білими або блідо-рожевими, схожими на фарфорові намистини. Вони пружні на дотик і тримаються на гілках довго після того, як листя вже опало.

Бруслина крилата стоїть скромно впродовж усього сезону, але в жовтні її не можна не помітити: листя спалахує яскравим малиново-червоним кольором, а на гілках відчутні характерні пробкові ребра-крильця — якщо провести пальцем, вони дають чіткий рельєфний слід.

Тут завжди є що робити. І завжди є чого чекати.