Виставка на ВДНГ

Сучасні українські художники та художниці знайшли близькі для себе об’єкти у просторі ВДНГ й створили низку тематичних творів про минуле і сучасне комплексу. Критичні та іронічні, натхненні та, можливо, дещо провокативні роботи покликані надихнути відвідувачів на роздуми про історичну культурну цінність ВДНГ і його значущість для сьогодення.

Кураторка проєкту: Євгенія Моляр

 

Катерина Лисовенко
«Святі для вівтаря світу моєї мрії»
Живопис, 2020

Живописні постаті мучениць співзвучні монументальним фігурам на павільйоні №2. У цій серії я переосмислюю християнську іконографію. Я переінакшую традиційну символіку, тим самим змінюю смислові акценти творів. До прикладу — знаряддя смерті перетворюю на іграшкові атрибути. Відсутністю одягу позбавляю своїх героїнь строгості та моральної влади. Так я пізнаю спосіб конструювання ідеологічного зображення.

Анатолій Бєлов
«Містичний ліс»
Графіка, 2020

Значна частина простору ВДНГ — це величний ліс, що знаходиться всередині сучасного мегаполісу. 
У своїй графічній серії я розмірковую про адаптацію та виживання лісу в постапокаліптичному світі, у якому дерева імітують людську подобу.

Катя Бучацька
«Ти точно його бачила» 
Фотоколлаж, 2021

Історію про те, що синій кит до 1990-х років експонувався в павільйоні «Дари моря», я почула на екскурсії-подорожі на ВДНГ. 

Дванадцятиметровий скелет ссавця з Індійського океану досі захоплює: в уяві, на архівних знімках, навіть за своєї фізичної відсутності в будівлі павільйону. Ми немов продовжуємо бачити його там, хоча зараз цей кит зберігається на кафедрі ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України, поруч із ВДНГ. Працюючи з пам'яттю місця, я розмірковую над тим, як змінився павільйон: від споруди, що повторювала форму корабля та тримала кита на підпорах, до місця у стані постійних трансформацій, де образ минулого можна раптово вихопити у віддзеркаленні вітрин, закритих на ремонт.

 Євген Коршунов 
«Рок клуб Острівець»
Фотографія, 2021

За часів Радянського Союзу на території ВДНГ був збудований ресторан «Острівець», який оточували озера. Після колапсу СРСР заклад почав занепадати, а озера пересохли. Будівля перетворилася на руїни і стала місцем, де тусувалися усілякі неформали. Специфічна радянська рок-музика використовувалася здебільшого для протесту проти держави, і продовжила своє існування після того, як ця держава зникла.  Багато визначальних для української рок-музики подій 1990–2000-х років відбувалися на ВДНГ: всеукраїнська музична ярмарка, різноманітні концерти та фестивалі, студія звукозапису KOMORA (що працює до сьогодні). Отже, довгий час тут існувало явище боротьби з уже мертвою державою, з використанням ресурсів, створених цією державою.

Дарія Чечушкова
«Розмова - зліпи свого друга, коли він поїхав» отодокументація перформансу
Фотоколаж, 2021

Розмова — форма комунікації між людьми чи діалог із представниками іншого світу, де єдиною універсальною мовою є мистецтво. Глина — елемент, що поєднує,  допомагає набути фізичної форми, зв’язків т а порозуміння, взаємодоповнює співрозмовників. Розмова про особливості світів, що поступово проростають один в одного. «Зліпи свого друга, коли він поїхав» — момент неможливої самотності та ілюзорної присутності, що виникає в різноманітних образах, людях, діях. Так, немовби відбувається поступове невідворотнє перетворення один на одного. Оранжерея ВДНГ — це царство рослин, яке може бути простором для такої розмови.

Анатолій Белов
«Містичний ліс»
Графіка, 2020

Багато років ВДНГ славиться своїми яблуневими садами. Архетипний образ яблуневого саду часто присутній у творах мистецтва. Можна згадати міфологічний сад на картині «Золотий вік» Лукаса Кранаха, імпресіоністичні «Квітучі яблуні» Клода Моне та сповнений драматизму яблуневий сад у фільмі Олександра Довженка «Земля». Я сприймаю сад як рукотворний ліс, котрому притаманна виняткова чуттєвість, і в ньому дерева імітують людську подобу.

Данііл Немировський
«Дефіцит і вітрина» 
Графіка, 2021

У гротесній манері я зображую гіпотетичні сцени торгівлі та експонування продукції легкої промисловості в СРСР і нині. У творі під назвою «Дефіцит» можна побачити транзакцію в радянській крамниці текстильних товарів. Колись на виставці товарів народного споживання в павільйоні №19 їх можна було побачити, однак неможливо було придбати.

Богдан Мороз, Аліса Колодуб
«Вологе Свято»
Документація перформансу, 2021

Перформативна дія «Вологе свято» — це спроба об‘єднати стереотипні образи «вологих святкувальників» у фонтанах, які повсякчас з’являються на масових міських гуляннях. Ми об‘єднали десантника та випускницю в єдиний гібридний образ і дали волю перформерці. Фонтан на той час не функціонував, і дата не була визначною. Нас зацікавила його нелогічна центральна периферійність, помпезність, що контрастує з певною інертністю. «Вологе свято» — це фантомні спогади фонтана про гучних і завзятих відвідувачів, відбиті пляшками барельєфи та польоти взуття випускниць.

 

Катя Бучацька
«Кольорокоди №1»
Фотоколаж, 2021

Це фотографії центрального павільйону ВДНГ з аналітичною кольоровою розкладкою. Я звертаюся до парадоксального розуміння прекрасного в архітектурі, а також зауважую, як по-різному можна досягати ошатності будівель. Чи не в кожному українському місті останнім часом вдаються до фарбування, замість того щоб очищати будівлі від забруднень та пилу. Під кожним наступним шаром фарби ховається архітектура в її первісному вигляді. «Фарбувати, щоб покращити» — своєрідна формула сучасності, багато років тому застосовувалася і на ВДНГ, а тепер настав час змінити цю практику.

Богдан Бунчак
«Товариші! Громадяни! Брати та сестри»
Редагована фотографія, цифровий друк, 2021

Антирелігійна пропаганда в СРСР була одним з опорних стовпів комуністичної ідеології. Викорінити віру та церкву частково вдалося завдяки підміні. Культ особи, РАГСи, кремація, державні свята, героїзація та інше стали витісняти Бога та релігію з життя людей. Я зумисне підкреслюю ідеологічно сакралізований статус радянської архітектури ВДНГ шляхом відвертого та очевидного монтажу. Я маю за мету повернутися до розмови про неможливість повноцінної реалізації атеїстичного проєту, як у радянські, так і в пострадянські часи.

Ксенія Гнилицька 
«Сон П'єра Мічелі або пам'ятник перемоги сапротрофів»
Керамічна скульптура 2019

Я пропоную свою візіонерську картину потенційного майбутнього: внаслідок самознищення людства на планеті Земля знову запанують найдавніші види життя — гриби та бактерії. Ця скульптурна композиція апелює до типових картин posthuman: жива природа захоплює та заселяє рештки людської цивілізації, втіленої в образі керамічних колон. За своїм стилем колони Гнилицької нагадують архітектуру «сталінського ампіру», якому властива розкіш, величність та монументальність. Саме в цьому стилі витримано первинний архітектурний комплекс ВДНГ і зокрема павільйон № 6 «Технічні культури», естетикою якого я надихалася, створю­ючи цю роботу. 
Фотографії надано PinchukArtCentre © 2020. Фотограф: Максим Білоусов.

Катя Бучацька
«Кольорокоди №1» 
Фотоколлаж, 2021

Кольорокоди — не лише свідоцтво поточного стану. Кольорові палітри, які я використовую, зазвичай можна побачити поруч із кадрами фільмів Стенлі Кубрика чи, до прикладу, Веса Андерсона — режисерів, прискіпливих до композиції та кольорів у своїх творах. Обираючи цю аналогію, я надаю власному проєкту іронічної інтонації. Водночас, сподіваюся, це буде «ефективна іронія», здатна викликати критичне ставлення до практик фарбування архітектури в Україні. А нові тренди відповідальної експлуатації історичних будівель невдовзі започаткує ВДНГ.

Данііл Немировський
«Дефіцит і вітрина» 
Графіка, 2021

На графічній роботі під назвою «Вітрина» ми бачимо на передньому плані людину, що роздивляється нову сукню на сучасному ВДНГ у павільйоні №19, який раніше був виставкою товарів народного споживання, а тепер став барахолкою «Кураж».

Дана Косміна / Йова Ягер
«Інтер’єр», 2020
Візуалізація

Павільйон геології з’явився на ВДНГ у 1975 році, у 1990-х роках перетворився на меблевий магазин, а у2020-му став кав’ярнею. Ми максимально зберегли зовнішній вигляд павільйону, що був споруджений зі скла і металу відповідно до провідних архітектурних тенденцій модернізму. А в оновленому інтер’єрі поєднали індустріальність XX століття з футуристичністю XXI.

Богдан Мороз, Аліса Колодуб
«Сніданок на периферії»
Документація перформансу, 2021

Павільйон хімічної промисловості створювали, надихаючись архітектурою класицизму.  Раніше там демонструвалися найрізноманітніші зразки хімічної галузі. Розташований він віддалік від центральної площі, у пострадянський час не функціонував. Робота «Сніданок на периферії» — це сучасна рефлексія ізоляції та великих надій на інновації у сфері медицини. Ми зробили цей перформанс на 14-й день хвороби на COVID-19. Периферійність локації нагадала нам наші ізольовані місяці та рік, який переформатував міжлюдські відносини. На сніданок, крім зефіру та еклерів, у нас були рутинні пігулки, які приймали щодня. 

Анна Самар
«Металургія»
Плакат, 2021

Це зображення Криворізького металургійного заводу. Доменна піч із цього підприємства фігурує на фасадній емблемі павільйону №3. Переосмислюючи історію ВДНГ, я звертаюся до естетики радянського ідеологічного плакату й повертаюся до витоків візуальної репрезентації павільйону. У процесі створення плакату намагалася реконструювати ідею того, яким павільйон металургії був колись і яку функцію виконував.

Ксенія Гнилицька
«Afterparty на ВДНГ»
Малюнок із серії Party shots, 2019

У павільйоні №13 на ВДНГ кілька років тому відбувалася гучна вечірка на честь весілля моєї подруги. У нутрощах бутафорської шахти виступали найкращі представники та представниці сучасної електронної сцени. Після вечірки гості відпочивали, гріючись на сонечку позаду павільйону, а я в цей час їх намалювала. 

Ксенія Гнилицька
«Оранжерея»
Малюнок із серії «Стратиграфії», 2017-2019 рр

«Стратиграфія» — це мистецький проект, у рамках якого я досліджувала руїни та зникнення міста. У 2017 році до проекту доєдналася низка активістів(-ок) і громадських організацій, які займаються  актуалізацією питань порятунку пам’яток архітектури й пошуком нових практик взаємодії між владою, громадськістю та приватними особами у питаннях, пов’язаних із вирішенням долі архітектурних пам’яток і облаштуванням міського простору. Оранжерея — це єдиний відреставрований об’єкт із цієї серії. Минулого року з ініціативи ВДНГ методом краудфандингу було зібрано понад 130 тис. грн на її відновлення.

Даша Чечушкова
«Книга Повітря» - Folk painting on glass – eco renaissance
Коллаж, 2021

Зі зміною функціонального призначення споруди ВДНГ зазнають певних трансформацій. Якщо придивитись уважно, то можна побачити, що в деяких павільйонах вікна закрито зсередини. Чому вони стають непотрібними? Щоб підкреслити красу цих вікон, я перенесла на них зображення проєкту Eco renaissance «Книга повітря». Це сучасне переосмислення народного живопису на склі, що походить від іконопису, відтворення образів буття та рефлексії на події сьогодення у взаємодії з довкіллям.

Олена Сіятовська 
«Листівка»
Редагована фотографія, цифровий друк, 2021

Робота фокусує увагу на фігурі жінки за радянських часів, і в сучасній Україні. Селфі художниці на тлі «Жінки зі снопом» супроводжує фрагмент з радянського вірша. Він ідеалістічно описує неіснуючу реальність того часу. Художниця задається питанням, наскільки все змінилося сьогодні?